свідомий прав

1. n

1) добровільна праця; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності

3) соло на органі (в церковній службі)

4) довільна програма (на змаганні); номер за вибором виконавця

5) експромт, імпровізація

6) факультативний екзамен

2. adj

1) добровільний, добровольчий

2) що має свободу волі; що користується свободою вибору

3) свідомий, навмисний, умисний

4) довільний

5) що підтримує принцип добровільності (служби в армії)

6) що обстоює принцип відокремлення церкви і школи від держави

7) неоплачуваний, безоплатний (про працю); громадський, добровільний; благодійний

8) що утримується на добровільні внески (на приватні кошти)

9) стихійний, спонтанний; що виникає несподівано

10) що бажає (готовий) (щось зробити)

11) дикорослий

* * *

1) добровільна робота; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності [див. voluntaryism ]

3) соло на органі (до, під ч.ас або після церковної служби)

4) вільна програма ( на змаганнях); номер за вибором виконавця; експромт, імпровізація

5) факультативний екзамен

6) = volunteer 1

1) добровільний; voluntary confession добровільне зізнання; voluntary contributions добровільні внески; voluntary enlistment військ. добровільне зарахування на воєнну службу; voluntary jurisdiction юр. добровільна підсудність; voluntary settlement юр. полюбовна згода

2) маючий свободу волі; той, що користується свободою вибору; man is a voluntary agent людина має свободу волі; he was а voluntary agent in the matter в цьому питанні він діяв за власною волею; he was not a voluntary agent у нього не було вибору

3) свідомий, навмисний; voluntary manslaughter навмисне вбивство; voluntary discipline свідома дисципліна

4) спец. довільний; voluntary movement фізіол. довільний рух; voluntary muscle анат. м’яз, що довільно скорочується; voluntary exercises спорт, довільні вправи

5) неоплачуваний, безоплатний ( про працю); суспільний, добровільний; благодійний; voluntary worker людина, що виконує роботу без оплати; суспільний робітник; voluntary assistants /helpers/громадські представники, добровільні помічники (в школі, лікарні); voluntary society суспільна або благодійна організація; добровільне суспільство; юр. безплатно; без зустрічного задоволення; voluntary conveyance передача прав без зустрічного задоволення; voluntary grantee особа, якій безплатно передається право на що-небудь

6) що утримується на благодійні внески, на приватні кошти; voluntary schools [hospitals] школи [лікарні], що утримуються на кошти приватної благодійності; churches церкви, відділені від держави на кошти віруючих

7) стихійний, спонтанний; невимушений

1) добровільна робота; добровільний акт

2) прихильник принципу добровільності [див. voluntaryism ]

3) соло на органі (до, під ч.ас або після церковної служби)

4) вільна програма ( на змаганнях); номер за вибором виконавця; експромт, імпровізація

5) факультативний екзамен

6) = volunteer 1

1) добровільний; voluntary confession добровільне зізнання; voluntary contributions добровільні внески; voluntary enlistment військ. добровільне зарахування на воєнну службу; voluntary jurisdiction юр. добровільна підсудність; voluntary settlement юр. полюбовна згода

2) маючий свободу волі; той, що користується свободою вибору; man is a voluntary agent людина має свободу волі; he was а voluntary agent in the matter в цьому питанні він діяв за власною волею; he was not a voluntary agent у нього не було вибору

3) свідомий, навмисний; voluntary manslaughter навмисне вбивство; voluntary discipline свідома дисципліна

4) спец. довільний; voluntary movement фізіол. довільний рух; voluntary muscle анат. м’яз, що довільно скорочується; voluntary exercises спорт, довільні вправи

5) неоплачуваний, безоплатний ( про працю); суспільний, добровільний; благодійний; voluntary worker людина, що виконує роботу без оплати; суспільний робітник; voluntary assistants /helpers/громадські представники, добровільні помічники (в школі, лікарні); voluntary society суспільна або благодійна організація; добровільне суспільство; юр. безплатно; без зустрічного задоволення; voluntary conveyance передача прав без зустрічного задоволення; voluntary grantee особа, якій безплатно передається право на що-небудь

6) що утримується на благодійні внески, на приватні кошти; voluntary schools [hospitals] школи [лікарні], що утримуються на кошти приватної благодійності; churches церкви, відділені від держави на кошти віруючих

7) стихійний, спонтанний; невимушений

1) гідність, достойність (р. -ности). [Найкращий етичний критерій - шанувати свою особисту достойність (Крим.). З лицарською достойністю (Грінч.). Де наша національна гідність? (Грінч.)];

2) повага. [Вислухайте-ж ви покірно, з повагою, що неповинним личить (Грінч.)]. Чувство собственного достоинства - самоповага. Сохранять чувство собственного достоинства - зберегати (заховувати) повагу до себе, самоповагу. С достоинством - поважно. [Спитав поважно: що ти посмів мені сказати зараз?]. Лишить человеческого достоинства кого-л. - позбавити людської гідности, упослід(н)ити кого;

3) (качество, ценность) вартість, вартність, стійність (р. -ности), [Мораль дуже непевної вартости (Єфр.). Я вам показую сукна найвищої вартости. Поема високої літературної стійности. Свідомий своєї шляхетської вартности (Неч.-Лев.)]; срв. Качество. Отдавать справедливость, ценить по достоинству - шанувати кого по заслузі (гідно), віддавати кому належне. [Його шанують по заслузі - він того заробив];

4) сан, гідність (р. -ности). [Король надав йому князівську гідність].

* * *

1) ( положительное качество) гі́дність, -ності, достойність, -ності

2) (уважение к себе, сознание своих прав) гі́дність, -ності, досто́йність

3) (стоимость, ценность денежного знака) ва́ртість, -тості

4) ( звание) гі́дність, досто́йність; ( титул) ти́тул, -у; ( сан) сан, -у

воспользоваться чем

1) користуватися, скористуватися и покористуватися з чого и чим, (реже) користувати, скористувати и користати, скористати з чого, (гал.) хіснуватися, похіснуватися чим; (использовать) використовувати, використувати що, пожиткувати и спожитковувати, спожиткувати, зужитковувати, зужиткувати що, (потреблять) (с)поживати, (с)пожити що, заживати, зажити, уживати, ужити чого и що, живитися чим. Срв. Воспользоваться, Попользоваться. [Користуватися з усіх здобутків людського розуму й культури (Єфр.). Треба тільки, аби ввесь цей скарб незліченний людської мови письменник використовував уміючи (Єфр.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому бог розуму хіснуватись тим (Еккл.). Скупий складає, а щедрий поживає (Номис). На світі так скупий живе: і сам не пожива, і людям не дає (Боров.). З чужої праці живитися (Єфр.)]. -ться своими правами - користуватися з своїх прав (и своїми правами), використовувати свої права. Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею - ця земля йому не належить, він тільки посідає (орудує) і користується з неї. Он -зуется моей лошадью - він користується моїм конем, моєю конякою. -ться силою ветра, воды - використовувати силу вітра, води, послугуватися (орудувати) силою вітра, води, (употреблять) уживати сили вітра, води на що и для чого. -ться временем, случаем - використовувати (використати) час, нагоду, скористати з часу, з нагоди. -ся слабостью противника - користуватися з слабости ворога, використовувати слабість ворога. -ться жизнью - уживати (запобігати) світа, життя споживати. [Уживай (запобігай) світа, поки служать літа (Номис)]. -ться всеми благами - заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)]. -ться наслаждениями - заживати втіх (розкошів). -ться свободой - вільности вживати, заживати. [У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас (Куліш). Волю ся в річці напити, але вольности зажити (Гол.)]. -ться нечестными способами борьбы - нечесних засобів боротьби вживати. Он умеет -ться другими для своих целей - він уміє загрібати жар чужими руками. -ться чьим-л. расположением, чьими милостями - тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою. -ться славою, популярностью, симпатией - тішитися славою, популярністю, симпатією. [Але не на белетристичному полі судилось йому зажити тієї величезної популярности, якою тішиться ім'я його серед українського й не українського громадянства (Єфр.)]. -ться славой, репутацией, реноме кого - мати славу кого, як хто. [Він має славу доброго шевця, як добрий швець (= сапожник)]. -ться дурной репутацией - недобру славу мати, у неславі бути. Он -зуется большой известностью - він дуже (велико) відомий;

2) куруватися, лікуватися, лічитися (срв. Выпользоваться); уживати, заживати чого. У кого вы -зуетесь? - у кого ви куруєтесь (лікуєтесь)? Он -зуется от ревматизма - він лікується (курується) від ревматизму. Он -зуется минеральными водами - він заживає (вживає) мінеральних вод.

* * *

1) (кем-чем) користува́тися, користа́тися (ким-чим, з чого); диал. користа́ти (з чого, що); послуго́вуватися (чим); ( использовать) використо́вувати (кого-що); (употреблять, потреблять) ужива́ти, спожива́ти, пожиткува́ти (що)

2) (чем - обладать, иметь) ма́ти (що)

3) ( лечиться) лікува́тися

Немирич, Юрій (1612, Київ - 1659) - київський підкоморій, за гетьманів Хмельницького та Виговського козацький полковник, видатний дипломат, мислитель раціоналістичного спрямування, який цікавився переважно проблемами держави і права. Н. розпочав свій освітній шлях у Краківській академії, де його вчителями були відомий математик Стегман та фахівець з проблем етики Мартин Руар, який підтримував дружні зв'язки з Гроцієм і дав рекомендаційні листи до нього своєму учневі. Н. відвідував лекції в Лейденському й Амстердамському ун-тах, а також в ун-тах Парижа, Базеля, Падуї; здійснив освітню подорож до Англії. Найсильніше враження на нього справили державний устрій Голландії і Швейцарії. Відтоді Н. стає послідовним прихильником республіканської форми правління і федеративного устрою держави як союзу республік. Навчаючись у Сорбонні, Н. пише і видає в Парижі твір "Роздуми про війну з московитами" (1632), який, імовірно, був першим трактатом укр. автора з воєнно-політичних проблем. Н. негативно ставився до самодержавно-монархічного державного правління, котре може, як це було за Івана Грозного, перерости в тиранію. Коли воля володаря ставиться понад закон, піддані перетворюються на рабів, втрачають громадянські свободи, в тому числі й свободу сумління В. иклад цих поглядів було продовжено в написаному Н. "Маніфесті до володарів Європи" (1658), в якому він виступає як ідеолог уряду гетьмана Виговського. В цьому документі Н. пояснює європейським політикам підстави денонсації Козацькою державою Переяславських угод, які вбачає в порушенні цих угод Московією, нищенні автономії України, прав і свобод її люду. Ідеї, викладені Н., виявилися згодом близькими до поглядів, що проголошувалися в "Маніфесті до європейських народів", написаному через півсторіччя Орликом. Подальший виклад державницьких уявлень Н. знаходимо в складених ним умовах Гадяцького договору 1658 р. Виговського з Польщею. Готуючи його, Н. сподівався, що на його основі буде утворена нова держава - федерація або радше конфедерація, яка складатиметься з Польщі, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського. За проектом договору Україна поєднувалася з Польщею і Литвою на правах самобутньої держави під назвою "Велике князівство Руське", що повинно було мати свій верховний трибунал і судочинство, вищих урядовців, гетьмана і канцлера, свою державну скарбницю, власну монету, своє військо та адміністративно територіальний поділ. У цьому князівстві проектувалося заснування двох академій з університетськими правами (в Києві та іншому місці, де буде зручно), великої кількості шкіл з вільним викладанням та цілком вільного книгодрукування. Передбачалося законодавче впровадження свободи сумління, а насильно нав'язана укр. народові унія скасовувалася. Державницькі погляди Н. були закономірною ланкою в розвитку державно-правових ідей в Україні від Оріховського, Могили до Мазепи й Орлика.